11

Маю раість бути другом, Ані. Тому щоразу першим читачем дивуюсь глибині думки і дотику до «живого» слів цеї крутої поезії. ...і що саме вражаючи, це те що поетка в життю оптимістична і, подібно джерелу, випромінює радість. Нам дуже пощастило, що маєм таких людей поруч.

гарно… жорстко… правдиво...«щодо емоційних спалахів, типу любові, я непридатна»

перші два стовпчики чомусь мені важко читались, а далі — дуууже сподобалось!

Господи..., Юнг би плакав…
Фантазії,
на тему Юнга і Ані…
Я прагну Раю.
Прагну втечі з цієї божевільні світу.
Чому, чому не мож відкрити
мою любов?
До сраки цнота,
я вже давно, давно в цейтноті,
Я так закрилася від ТЕБЕ,
щоб не сказати:
ЯТЕБЕЛЮБЛЮ.
Не платонічно.
Плотськи і тілом.
я не зробила…
тільки хотіла…

Анничко, я тільки переписала твій вірш через дзеркало несвідомого. Врешті, завжди є шанс, що воно щось спотворить. Але і спотворене дзеркало інколи дає суттєву інформацію.
Жорстока річ — Дзеркало,
а ще жорстокіша — задзеркалля :)))
але дзеркало — це те, з допомогою чого можна убити Горгону :)))
Бажаю перемоги:))